ЕКОЛОГІЧНЕ НОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ НА ОБ’ЄКТАХ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Анотація

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище зазнало докорінних, катастрофічних змін. Традиційний плановий техногенний вплив трансформувався у хаотичне, залпове та високотоксичне забруднення мультимедійного характеру. У таких умовах існуюча статична система екологічного нормування, що базується на санітарно-гігієнічних гранично допустимих концентраціях (ГДК) та гранично допустимих викидах (ГДВ), виявилася методологічно нездатною ефективно реагувати на непередбачувані виклики. Це створює критичну прогалину в національній системі безпеки життєдіяльності та обмежує можливості підрозділів цивільного захисту (ЦЗ) щодо науково обґрунтованого оперативного управління еколого-техногенними ризиками під час ліквідації наслідків ударів по об’єктах критичної інфраструктури. Мета – Розробка та наукове обґрунтування інноваційних методологічних підходів до адаптації системи екологічного нормування антропогенного навантаження, а також створення концептуальної моделі її інтеграції з механізмами управління цивільним захистом в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення (на прикладі об’єктів нафтогазової галузі). У дослідженні використано комплексний підхід, що поєднує методи системного та ризик-аналізу, теорію екологічної ємності територій, концепцію стійкості соціоекосистем, а також принципи математичного моделювання дисперсії забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Доведено фундаментальну необхідність впровадження гнучких, багаторівневих інструментів нормування. Запропоновано імплементацію механізму тимчасових аварійних нормативів (ГДК-АВАРІЯ), адаптованих за аналогією до міжнародних стандартів AEGL та ERPG, для використання безпосередньо в зонах активних бойових дій та ураження об’єктів критичної інфраструктури. Розроблено концепцію єдиного цифрового контуру управління, в якому дані локального екологічного моніторингу в режимі реального часу, оброблені за допомогою геоінформаційних систем (ГІС) та алгоритмів штучного інтелекту (ШІ), слугують автоматичними тригерами для активації конкретних протоколів ЦЗ (евакуація, укриття, ізоляція зони). Додатково обґрунтовано концепцію перехідного нормування (ГДК‑ПЕРЕХІД) для безпечного управління відходами руйнування та рекультивації земель. Доведено, що адаптивне екологічне нормування має еволюціонувати від пасивного інструменту фіксації екологічних збитків до проактивного, превентивного механізму управління в системі цивільного захисту. Інтеграція екологічних критеріїв у протоколи безпеки дозволить мінімізувати санітарно-гігієнічні втрати серед населення та рятувальників, а також забезпечить стійке постконфліктне відновлення територій відповідно до європейських принципів «Build Back Better».