ГЕОРАДІОЛОКАЦІЙНІ АСПЕКТИ БЕЗПЕКИ ПРИПОВЕРХНЕВИХ ОБ'ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Анотація
Значна частина наявної техносфери соціуму належить до об'єктів критичної інфраструктури, які зобов'язані застосовувати сучасні системи безпеки та кібербезпеки з потенційно високим рівнем їх реалізації. У статті представлено матеріал, присвячений георадіолокаційним можливостям приповерхневої діагностики землі з позицій забезпечення безпеки підземних інженерних споруд. Однак, при забезпеченні такої безпеки засобами георадіолокації, складно позбутися високого рівня неоднозначності інтерпретації одержуваних даних про глибинні неоднорідності. Зазначено, що, навіть за апріорно низького заданого рівня достовірності результатів досліджень, що проводяться засобами георадіолокації, вони у своїй більшості мають якісний характер через слабку передбачуваність гетерогенного характеру приповерхневих шарів землі. У зв'язку з чим, з позицій моделювання гіпотетичних вимірювань, насамперед щодо приймально-передавального рупорного антенного блоку, використано пізнавальну методику «чорного ящика». Орієнтуючись на Рекомендації МСЕ-R (серія P, Поширення радіохвиль) щодо електричних характеристики земної поверхні, запропоновано замінити параметри реального середовища на його ефективні значення, але вже для однорідного ґрунту. Відповідно до чого введено імпедансні параметри електричних характеристик ґрунту та розглянуто аспекти узгодження антенної системи із зондованим середовищем за ефективними значеннями його (ґрунту) електричних характеристик, реалізація яких забезпечує підвищення ймовірнісного рівня діагностики шарувато-неоднорідної земної поверхні. Викладені аспекти приповерхневої діагностики Землі за допомогою електромагнітного глибинного її зондування зі змінним набором «лінз проясненої оптики», що орієнтовані на успішне виявлення локальних неоднорідностей, сприяють реалізації позитивної тенденції підвищення результативності в процесі розв'язання геофізичних задач розпізнавання демаскувальних параметрів об'єктів дослідження, перш за все зі сфери георозвідки. При цьому, стрімко розвиваючись, сучасні експериментальні методи, способи та пристрої, включно з теоретичними розробками, уже впритул підійшли до успішної реалізації не лише геофізичних задач глибинного розпізнавання з високим рівнем достовірності, а й до задач георадарної променевої томографії.
Посилання
2. Ю.С. Тарасенко. Транспортна система як об'єкт критичної інфраструктури в реаліях техносфери високоурбанізованої території. 4-а міжнародна науково-технічна конференція «Інтелектуальні транспортні технології», Харків, 27-28 листопада 2023 р.: Тези доповідей. – Харків: УкрДУЗТ, 2023. С. 115-118.
3. Закон України «Про критичну інфраструктуру» № 1882-IX від 16.11.2021р. Голос України. 14 груд. 2021 (№ 236).
4. Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Документ 2163-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 45, ст.403), чинний, редакція від 15.12.2021
5. Підповерхнева радіолокація. М.І. Фінкельштейн, В.І. Карпухін, В.А. Кутєв, В.М. Метьолкін; за ред. М.І. Фінкельштейна. М.: Радіо і зв'язок. 1994. 215 с.
6. В.К. Хмелевський. Геофізичні методи дослідження земної кори. Міжнародний університет природи, суспільства і людини «Дубна», 1997р.
7. Ю.С. Тарасенко. Фізичні основи радіолокації [Текст]: навч. Посіб. Т 19. Д.: «Пороги». 2011. 487 с.
8. Marina S. Sudakova, Evgeniya B. Terentieva, Alexey Yu. Kalashnikov. Searching and Measurement of Functional Voids by Means of Gpr Tomography by the Example of Two Columns. International Journal for Computational Civil and Structural Engineering, 2017. 13(1) 94-109, Volume 13, Issue 1. pp. 94-109.
9. М.С. Судакова, М.Л. Владов. Сучасні напрямки георадіолокації. Вісн. ун-ту. Сер.4.Геологія. 2018. № 2. С. 3-12.
10. Шуман В.М. Електродинаміка і відгук геосередовища на вплив зовнішніх електромагнітних полів. Геофіз. Журн. 2023. 35, № 5. С. 129-149.
11. Ю.С. Акініна, С.В. Тюрін. Елементи теорії автоматів: навчальний посібник. В: ФДБОУ ВО «ВДТУ». 2017. 184 с.
12. Yurii Ratushniak. The “black box” model of intelligent decision support system in the process of designing the electronic editions for tablet computers. Інтернет-журнал «Наукознавство» № 6, листопад–грудень 2013. Рр. 2-13.
13. Кошелєв О.В. Про надсвітлові швидкості хвиль у сучасній геодезії та фізиці. Віст. внз. Геодезія та аерофотозйомка. 2011. № 4. С. 11-18.
14. Рекомендація МСЕ-R P.527-6 (09/2021) Електричні характеристики земної поверхні. Серія P, Поширення радіохвиль. ITU 2022. Міжнародний союз електрозв'язку. Електронна публікація. Женева, 2022 р. с. 31.
15. Шуман В.М. Магнітотелуричний імпеданс: фундаментальні моделі та нові підходи. Геофіз. Журн. 2010. №. 32, № 3. С. 18-28.
16. Шуман В.М. Сучасні електромагнітні зондувальні системи: стан, тенденції розвитку, нові ідеї та задачі. Геофіз. журн. 2012. 34, № 4. С. 282-294.
17. Козар О. В. Метод зв'язаних хвильових товщин – універсальний метод синтезу інтерференційних антивідбивних покриттів (π-структури). Вісн. ун-ту. Фіз. Астрон. 2020. № 6. С. 92-98.
18. Шварцбург А.Б. Дисперсія електромагнітних хвиль у шаруватих і нестаціонарних середовищах (точно розв'язувані моделі). Успіхи фізичних наук. 2000. Том 170, № 12. С. 1297-1324.