ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ВАРІАНТУ НАЗЕМНОЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ДЛЯ БОРТОВОГО РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ОБЛАДНАННЯ

Анотація

Сучасний стан експлуатації цивільної авіації характеризується стрімким ускладненням бортового радіоелектронного обладнання та пілотажно-навігаційних комплексів (ПНК). Висока інтеграція систем призводить до того, що оперативний контроль на стоянці обмежений можливостями вбудованих систем контролю (ВСК). Проте обмежена достовірність ВСК зумовлює значну кількість помилкових демонтажів справних легкознімних блоків (ЛЗБ), що створює потік «непідтверджених дефектів». Це вимагає від авіакомпаній впровадження ефективних наземних авто- матизованих систем контролю (НАСК), які здатні проводити глибоку діагностику знятого обладнання. Проблема полягає у відсутності єдиного методичного підходу до вибору архітектури НАСК (зосередженої чи розосередженої) залежно від обсягів парку повітряних суден (ПС) та економічних ризиків. Об’єкт дослідження – процеси технічного обслуговування та відновлення працездатності ПНК літаків типу Ан-148 із використанням автоматизованих засобів наземного контролю. Предмет дослідження – методи та показники оцінки ефективності структурної побудови НАСК за критерієм повних експлуатаційних витрат. Методологія дослідження. У роботі застосовано комплексний підхід, що базується на методах системного аналізу, теорії масового обслуговування та інженерної економіки. Для оцінки ефективності розроблено математичну модель, яка інтегрує показники надійності ПС, достовірності ВСК та пропускної здатності НАСК. Особлива увага приділена врахуванню різночасовості капітальних вкладень (дисконтування) та вартості обмінного фонду ЛЗБ у післягарантійний період експлуатації. Наукова новизна та отримані результати. 1. Вперше розроблено цілісну методику вибору оптимальної структури НАСК, яка, на відміну від існуючих, враховує імовірнісні збитки від простоїв літаків через виникнення черг на контроль. 2. Проведено порівняльний аналіз зосереджених (одномісних) та розосереджених (багатостанційних) архітектур НАСК. Доведено, що універсальні одномісні системи, попри нижчу початкову вартість, мають обмежену живучість: будь-яка відмова або перевантаження системи призводить до повної зупинки процесу діагностики парку. 3. На основі розрахунків для літака Ан-148 встановлено закономірність: економічна ефективність переходу від зосередженої до розосередженої структури НАСК прямо залежить від розміру приписного парку. Визначено критичне значення – 12 одиниць ПС, при перевищенні якого розосереджена структура стає пріоритетною за рахунок мінімізації витрат на формування надлишкового обмінного фонду та запобігання експлуатаційним простоям. Практичне значення. Отримані результати дозволяють авіакомпаніям та центрам технічного обслуговування (MRO) обґрунтовано планувати розвиток наземної бази діагностування, оптимізувати витрати на післяпродажне обслуговування літаків типу Ан-148 та підвищити коефіцієнт технічного використання парку