КОМУНІКАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ У СФЕРІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТРАНСПОРТУ П’ЯТОГО ПОКОЛІННЯ

Анотація

Стаття присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню ролі наукових інституцій у формуванні інноваційної моделі повоєнного відновлення України з акцентом на розвиток інтермодальних перевезень та високошвидкісного та магнітолевітаційного транспорту. Вихідною передумовою дослідження є теза про необхідність переходу від парадигми відтворення зруйнованої інфраструктури до моделі ендогенного інноваційного зростання, у межах якої транспортна інфраструктура розглядається як стратегічна інвестиція довгострокового розвитку. Теоретичну основу становлять концепції ендогенного технологічного прогресу, національних інноваційних систем і «підприємницької держави». У роботі обґрунтовано, що розвиток високошвидкісних залізничних систем і технологій магнітної левітації здатний забезпечити мультиплікативний економічний ефект, посилити агломераційні процеси, інтегрувати Україну до трансєвропейських транспортних мереж і підвищити конкуренто-спроможність національної економіки відповідно до стратегічних орієнтирів European Commission. Особливу увагу приділено комунікаційній політиці наукових установ Національна академія наук України та закладів вищої освіти як інструменту формування суспільного запиту на інновації. Доведено, що ефективна Science Communication є необхідною умовою підтримки довгострокових інфраструктурних проєктів у повоєнний період. Запропоновано багатовимірну модель оцінювання результативності комунікаційної політики у сфері магнітоле- вітаційного та високошвидкісного транспорту, що включає Allocation Effect, Adaptive Effect, X-Efficiency та соціо-емоційні ефекти. Модель поєднує кількісні та якісні індикатори та дозволяє враховувати як прямі економічні результати, так і довгострокові інституційні трансформації. Зроблено висновок, що інтеграція інноваційної транспортної стратегії, інституційної модернізації нау- кових установ і системної комунікаційної діяльності створює підґрунтя для формування в Україні нової моделі економічного розвитку, заснованої на інтелектуальному капіталі, високотехнологічній інфраструктурі та довірі суспільства до науки