АДАПТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВИКЛАДАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Сучасна система вищої освіти в Україні зіткнулася з безпрецедентними викликами, зумовленими війною. Традиційні педагогічні підходи до організації навчання та оцінювання виявилися неефективними в умовах постійної психологічної напруги, технічних перебоїв і великих студентських потоків. Це створює надмірне навантаження на викладачів, роблячи індивідуальний підхід майже неможливим. Масове недотримання дедлайнів призводить до хаосу перевірки та девальвації традиційних механізмів контролю. Метою роботи є аналіз цих проблем та розробка адаптивних підходів до організації освітнього процесу, що дозволять підтримувати якість освіти, мінімізуючи навантаження на викладачів. У роботі запропоновано переосмислення підходів до проектування завдань. Замість великої кількості об’ємних робіт, пропонується зосередитися на 2-3 ключових завданнях за семестр, орієнтованих на процес і що вимагають інтеграції знань. Акцентується увага на використанні групових проєктів. Особлива увага приділяється адаптації системи зворотного зв’язку та оцінювання. Замість індивідуальних коментарів, пропонується мінімалістичний та масштабований фідбек (наприклад, «світлофор», шаблони, загальні семінари). Розглянуто комбіновані методи перевірки, що поєднують автоматизовані тести з елементами захисту від академічної недоброчесності та використанням ШІ, а також вибіркові усні співбесіди. Важливим аспектом є зміщення фокуса на внутрішню мотивацію студентів через проєкти, що мають реальну цінність, а також запровадження дієвих інструментів заохочення, зокрема, бонусних балів за активність та своєчасність. У роботі також наголошується на необхідності системної психологічної та методичної підтримки викладачів з боку адміністрації ЗВО, що передбачає адаптацію вимог до обсягів перевірки та надання доступу до сучасних цифрових інструментів. Висновки підкреслюють, що запропоновані рішення є компромісними, але ефективними стратегіями, які дозволяють підтримувати якість освітнього процесу та академічну доброчесність, мінімізуючи при цьому ризики професійного вигорання викладачів в умовах непередбачуваності. Результати роботи можуть слугувати основою для подальших досліджень та розробки практичних рекомендацій для закладів вищої освіти, що функціонують у кризових умовах.